Карабі́н запобі́жного по́яса — елемент пояса, призначений для прикріплення його до конструкцій.
Поже́жний поясни́й карабі́н — пристрій для закріплення і страхування пожежника під час роботи на висоті.
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
караб — КАРАБ, КАРАБЕ carabé m. Янтарь. В период X XVIII вв. .. янтарь был известен под различными наименованиями, его называли енитар, янтарь.. караб, карабе, янтарная смола, сукцинит, амбра. Виннер 1950 386. Если его <янтарь> потереть, то он… … Исторический словарь галлицизмов русского языка
карабін — [караб’і/н] на, м. (на) н і, мн. ние, н іў … Орфоепічний словник української мови
карабін — іменник чоловічого роду … Орфографічний словник української мови
карабінєр — нєра, Рс. Озброєний карабіном вояк, що належав до добірних військових частин … Словник лемківскої говірки
карабінка — іменник жіночого роду карабін розм … Орфографічний словник української мови
карабінер — іменник чоловічого роду, істота … Орфографічний словник української мови
карабінерний — прикметник … Орфографічний словник української мови
карабінний — прикметник … Орфографічний словник української мови
карабінер — а, ч. 1) заст. Озброєний карабіном вояк, що належав до особливої військової частини добірних стрільців в арміях країн Західної Європи та Росії до середини 19 ст. 2) Жандарм в Італії … Український тлумачний словник
карабінерний — а, е, заст. Прикм. до карабінер 1) … Український тлумачний словник
