карабін

карабін
I -а, ч.
1) Гвинтівка полегшеної ваги, з коротким дулом.
2) Мисливська рушниця.

II -а, ч.
Пристрій, який служить для затискання, зачеплення чогось.
••

Карабі́н запобі́жного по́яса — елемент пояса, призначений для прикріплення його до конструкцій.

Поже́жний поясни́й карабі́н — пристрій для закріплення і страхування пожежника під час роботи на висоті.


Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.

Игры ⚽ Нужно решить контрольную?

Смотреть что такое "карабін" в других словарях:

  • караб — КАРАБ, КАРАБЕ carabé m. Янтарь. В период X XVIII вв. .. янтарь был известен под различными наименованиями, его называли енитар, янтарь.. караб, карабе, янтарная смола, сукцинит, амбра. Виннер 1950 386. Если его <янтарь> потереть, то он… …   Исторический словарь галлицизмов русского языка

  • карабін — [караб’і/н] на, м. (на) н і, мн. ние, н іў …   Орфоепічний словник української мови

  • карабін — іменник чоловічого роду …   Орфографічний словник української мови

  • карабінєр — нєра, Рс. Озброєний карабіном вояк, що належав до добірних військових частин …   Словник лемківскої говірки

  • карабінка — іменник жіночого роду карабін розм …   Орфографічний словник української мови

  • карабінер — іменник чоловічого роду, істота …   Орфографічний словник української мови

  • карабінерний — прикметник …   Орфографічний словник української мови

  • карабінний — прикметник …   Орфографічний словник української мови

  • карабінер — а, ч. 1) заст. Озброєний карабіном вояк, що належав до особливої військової частини добірних стрільців в арміях країн Західної Європи та Росії до середини 19 ст. 2) Жандарм в Італії …   Український тлумачний словник

  • карабінерний — а, е, заст. Прикм. до карабінер 1) …   Український тлумачний словник


Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»